?

Log in

probability B [entries|archive|friends|userinfo]
domoladossa

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

(no subject) [Aug. 17th, 2011|03:21 pm]
domoladossa
[Tags|]

НАЩО ж судилося жити мені серед п'ятого роду?
Чом я раніш не помер або чом не родився пізніше?
Нині-бо плем'я існує залізне. Ні вдень, ні вночі вже
Не припочити йому від труда, не позбутися смутку.


Долі не має. Турботи тяжкі від богів йому дані.
Правда, до злого і тут прилучилось добро. Бо Кронiон
Згубить і це покоління людей, обдарованих словом,
Як у рожденних дітей сивина забіліє в волоссі.

Гесіод, Роботи і дні (пер. В. Свідзинського).
Link6 comments|Leave a comment

Нове хімічне світло [Aug. 7th, 2011|05:47 pm]
domoladossa
[Tags|]

Ô ADMIRABLE Nature ! qui sait par le moyen de l'eau produire les fruits admirables en la Terre et leur donner et entretenir la vie par le moyen de l'air. Toutes ces choses se font, et néanmoins les yeux des hommes vulgaires ne le voient pas, mais ce sont seulement les yeux de l'entendement et de l'imagination qui le voient, et d'une vue très admirable. Car les yeux des Sages voient la Nature d'autre façon que les yeux communs. Comme, par exemple, les yeux du vulgaire voient que le Soleil est chaud, les yeux des Philosophes, au contraire, voient plutôt que le Soleil est froid, mais que ses mouvements sont chauds : car ses actions et ses effets se connaissent par la distance des lieux.

Michael Sendivogius. Cosmopolite ou la nouvelle lumiere chimique (1691).

Схід сонця на станції McMurdo в Антарктиці.

О, дивовижна Природа! Вона знає, як з поміччю води зростити на Землі прекрасні фрукти, як піддержати життя за допомогою Повітря. Усі ці речі існують, непомітні для простих людей; лише очам розуму та уяви відкриті вони, і вид той є пречудовим. Адже очі Мудреців бачать Природу відмінно від очей посполитих. Як оце, наприклад, в очах профанів сонце видається гарячим; очі ж філософів, навпаки, бачать, що сонце є радше холодним, а гарячими є лише його порухи, позаяк його дія та вплив пізнаються на відстані.

Михайло Сендивогій. Космополіт, або Нове хімічне світло (1691).
Link1 comment|Leave a comment

Brise Marine de Stéphane Mallarmé [Jun. 24th, 2011|03:38 am]
domoladossa
[Tags|]

LA CHAIR est triste, hélas! et j’ai lu tous les livres.
Fuir! là-bas fuir! Je sens que des oiseaux sont ivres
D’être parmi l’écume inconnue et les cieux!
Rien, ni les vieux jardins reflétés par les yeux
Ne retiendra ce œ qui dans la mer se trempe
O nuits! ni la clarté déserte de ma lampe
Sur le vide papier que la blancheur défend
Et ni la jeune femme allaitant son enfant.
Je partirai! Steamer balançant ta mâture,
Lève l’ancre pour une exotique nature!

Un Ennui, désolé par les cruels espoirs,
Croit encore à l’adieu suprême des mouchoirs!
Et, peut-être, les mâts, invitant les orages
Sont-ils de ceux qu’un vent penche sur les naufrages
Perdus, sans mâts, sans mâts, ni fertiles îlots…
Mais, ô mon cœur, entends le chant des matelots!


Абрахам Халк Старший. Відчалюючи від голандського берега.


Морський вітер

Всі читано книжки, і плоть моя сумує.
Втекти! Втекти звідсіль! П'яніє птаство, чую,
Над шумовинням хвиль, у вільних небесах!
Ніщо — ані сади, відсвічені в очах, —
Не втримає мій дух, у море злинуть радий,
О ночі! Ані блиск самотньої лампади,
Ні чисті сторінки, що білістю ряхтять,
Ні мати, що встає дитину годувать.
Вперед же! Корабель рушає на простори —
До берегів чужих, у ще не знане море!

Безжальності надій зазнавши, туга й сплін
Ще вірять помаху прощальному хустин!
І, може, щогли ті, що знаються з вітрами,
Понад розбитими нагнуться кораблями,
Що гинули без щогл і щедрих острівців...
Та, серце, слухай спів завзятих моряків!

(пер. Михайла Москаленка)
LinkLeave a comment

(no subject) [Jun. 2nd, 2011|02:28 am]
domoladossa
[Tags|]

USCSS Nostromo Sleeve Patch by John Mollo (1979).
Link2 comments|Leave a comment

Die Meerstädte von Georg Heym (1912) [Jun. 1st, 2011|05:38 pm]
domoladossa
[Tags|]

MIT DEN SEGELNDEN Schiffen fuhren wir quer herein
In die Städte voll Nacht und frierender Häfen Schein.
Tausend Treppen leere hingen zum Meere breit,
Dunkel die Schiffer schwangen den Feuerscheit.

Die Gärten der Meere mit silbernen Straßen gefüllt
Dehnten sich unter der Sterne Bild
Und die riesigen Fische gingen im goldenen Kleid
Mit blitzenden Speeren über die Wasser weit.

Glocken nicht brummten. Und Bettler nicht saßen am Pfad.
Rief kein Horn, und niemand den Weg uns vertrat.
Und die Städte alle waren wie Wände bloß.
Sterne nur gingen über den Zinnen sehr groß.

Seebäume saßen geborsten im Mauergestrüpp.
Salzig, und weite Türme vor unserem Fuß.
Brücken zerbrochen standen wie Knochengerüpp,
Ferne Feuer warfen sich über den Fluß.


Gustave Doré. And on the bay the moonlight lay, And the shadow of the Moon. Illus. for The Rime of the Ancyent Marinere by S.T. Coleridge (1870).

Морські міста

Ідучи під вітрилами, ми забилися на ці береги,
До опівнічних міст, у ряхтіння ціпеніючих гаваней.
Тисячі трапів звисали, порожні, над обширом моря,
У пітьмі матроси махали запаленим деревом.

Морські сади тяглися срібляними дорогами
Під віддзеркаленими зорями.
І велетенські риби у золотих шатах
Сунули у глибочі вод, зблискуючи списами.

Дзвони не били, не було старців на узбіччях,
Не кликав нічий ріжок, і ніхто не заступав нам шлях.
І міста були, наче стіни — голі,
Лиш зірки пропливали над величезними зубцями.

Потрощені морські дерева лежали у хащах під муром,
Солоні, білі вежі розлягалися перед нашими ногами.
Вищерблені мости стояли мов остови,
Дальні сполохи металися над потоком.
Link2 comments|Leave a comment

“Cedri fantastici variamente figurati negli orti reggitani” di Giacomo Lubrano (1674) [May. 28th, 2011|03:31 am]
domoladossa
[Tags|]

RUSTICHE frenesie, sogni fioriti,
delirii vegetabili odorosi,
Capricci de’ Giardin’, Protei frondosi,
e di ameno furor Cedri impazziti,

quasi piante di Cadmo armano arditi
a l’Autunno guerrier tornei selvosi,
o di Pomona adùlteri giocosi,
fan nascere nel suol Mostri mentiti.

Vedi zampe di Tigri, e ceffi d’Orso,
e chimere di serpi; e se l’addenti,
quasi ne temi il tocco, e fuggi il morso.

Altri in larve di Lemuri frementi
arruffano di corna orrido il dorso,
e fan cibo e diletto anco i spaventi!



Різноманітні фантастичні цитрони, що зростають у садах Реджо-ді-Калабрії

Сільські шаленства, заквітчані сни,
пахкі рослинні делірії,
капричіо садів, пишноцвітні Протеї,
божевільні цитрони приємної нестями.

Вони немов одважні саджанці Кадма,
що спорядилися на осінній лісовий турнір,
Або плоди грайливих любощів Помони,
удавані страхіття, народжені у землі.

Он тигрячі лапи, он ведмежі морди,
а там химерні змії; впинаючи зуби,
боїшся доторку й тікаєш від укусу.

А се інші, у тремких спектрах лемурів,*
хребти наїжачилися бридкими рогами,
Вони і страва, й насолода, й жах!


* - (давньорим. міф.) душі померлих.

попередня спроба підступитися до сонетів Любрано
Link1 comment|Leave a comment

(no subject) [May. 22nd, 2011|04:28 pm]
domoladossa
[Tags|]

«ДЕЯКІ люди наполягають, що почуття та задуми наших душ за допомогою сили уяви можна зробити волатильними та утілити їх у фізичну форму, щоб вони могли піднестися, згідно з їхніми властивостями, до певних планет та зірок, а спустившися, підкорялися усім нашим бажанням».

Фабіо Паоліні, Hebdomades (1589).
Link3 comments|Leave a comment

realm of suspended images [May. 22nd, 2011|03:40 am]
domoladossa
[Tags|]

«ЗГІДНО Рахману (1964, 168-169), декотрі арабські мислителі надавали уяві набагато вагоміший онтологічний статус, ніж класичні неоплатоніки. Наприклад, Порфірій описував, як після смерті душа залишає тіло за допомогою охеми, якої зрештою теж позбавляється. Авіценна, однак, вважав, що душа забирає з собою imaginatio; саме завдяки уяві душа проходить через пекельні страждання або стан райського блаженства. Ці тортури та радощі є водночас справжніми та уявними, подібно до снів.

Edward Hopper. Hotel Window (1955).

Аль-Сухраварді (1154-1191) писав про "сферу застиглих зображень" як світ поміж матеріальним та духовним, де душа після смерті переживає або квазі-фізичні втіхи раю, або тортури пекла. Уява тут набуває ролі чуттєвого досвіду. Більш того, зображення з цієї царини можуть маніфестувати себе у матеріальному світі як демони або дияволи».

Marieke J.E. van den Doel, Wouter J. Hanegraaff, Imagination//Dictionary of Gnosis and Western Esotericism, Vol. II, (Leiden, 2005), p. 609.

У продовження цього.
LinkLeave a comment

(no subject) [May. 21st, 2011|05:02 pm]
domoladossa
[Tags|]

ЗАЛИШИМО за дужками той факт, що 90 відсотків насправді цікавих книг у нашій місцевості ніколи не буде перекладено та видано (якщо ви поклали своє життя, аби зменшити цю частку, слід бути готовим до того, що співвітчизники у знак подяки утнуть щось оригінальне — наприклад, переїдуть вас джипом). Ходити в так звані «книгарні» противно іще з однієї причини: неможливо втамувати почуття глибочезної відрази, беручи в руки ті пістряві вироби з паперу, картону, та, здається, ще й якихось полімерів, що продаються там під виглядом так званих «книжок», — за божевільні гроші, з огляду на те, що папір, на якому більшість цього барахла друкується, навряд чи проіснує більше 70-80 років. Не надто рятують і амазони та абебукс, бо насправді й там ситуація не блискуча: спробуйте, скажімо, знайти англомовне видання Locus Solus у твердій обкладинці. А це одна з найголовніших книжок ХХ століття. Що й казати про твори трьохсот-, п'ятисотрічної давнини...

Добре, коли є бібліотеки дідів та прадідів, але в більшості радянських людей на «стінці» стояла та стоїть одна й та сама добірка книжок: столітній анамнез класиків однієї амбіційної країни, сімдесят літ ще важчої шизофренії післяреволюційних часів, конденсат, що проступив на залізній завісі, та двадцятирічний бенкет крови, помади, фіміаму, тельбухів, лікарських рослин, сперми, (питної) сечі та біополей.

Декотрі шаленці, що мають натхнення вовтузитися до світанку, порпаючись у мерехтливих зображеннях, — далебі, осоружне règne de la quantité, залишило від нормальної матеріальної культури — простих добротних, якісних речей — самі лише іміджі, — ще можуть як знайти копії насправді добрих текстів, так і подивитися на цифрові знімки справжніх книжок, справжніх ілюстрацій та справжніх палітурок. Можливо, єдина розрада, що зосталася порядним людям за доби тотального трешу.

багато палітурок з зібрання Королівської бібліотеки НідерландівCollapse )
Link9 comments|Leave a comment

“La chevelure” de Stéphane Mallarmé (1887) [May. 18th, 2011|06:35 pm]
domoladossa
[Tags|]

LA CHEVELURE vol d'une flamme à l'extrême
Occident de désirs pour la tout éployer
Se pose (je dirais mourir un diadème)
Vers le front couronné son ancien foyer

Mais sans or soupirer que cette vie nue
L'ignition du feu toujours intérieur
Originellement la seule continue
Dans le joyau de l'oeil véridique ou rieur

Une nudité de héros tendre diffame
Celle qui ne mouvant bagues ni feux au doigt
Rien qu'à simplifier avec gloire la femme
Accomplit par son chef fulgurante l'exploit

De semer de rubis le doute qu'elle écorche
Ainsi qu'une joyeuse et tutélaire torche.
_________________________________

Волосся зліт вогню на заході емблема
Бажання щоб його до краю розмело
Спадає (а здалось померкла діадема)
Одвічним вогнищем на вінчане чоло

Без золота зітхать щоб ця жива хмарина
Зачаєний вогонь що миттю обійма
В алмазах віч завжди світилася єдина
Чи глузування в них чи істина сама

Оголений герой неславу накликає
На ту що зорних сяйв не зрушила й на мить
І жінка що спроста у повні слави сяє
Схиливши голову нечуване вершить

Рубіни сіючи в роздерту плоть вагання
Мов радість світача і рятівне палання.

(пер. Михайла Москаленка)

Link1 comment|Leave a comment

морський привид [May. 18th, 2011|03:03 am]
domoladossa
[Tags|, ]

INCITABATUR insomnio maxime; neque enim plus quam tribus nocturnis horis quiescebat ac ne iis quidem placida quiete, sed pavida miris rerum imaginibus, ut qui inter ceteras pelagi quondam speciem conloquentem secum videre visus sit. Ideoque magna parte noctis vigiliae cubandique taedio nunc toro residens, nunc per longissimas porticus vagus invocare identidem atque expectare lucem consuerat.

Caii Suetonii Tranquilli De Vita XII Caesarum, De Vita Caesarum Caligula.

Гравюра з книги Histoire Général des Cérémonies, Moeurs et Coutumes Religieuses de tous les Peuples du Monde Représentées en 243 Figures (1741).


«Особливо страждав він од безсоння: ніколи не спочивав уночі більше трьох годин, та й то неспокійно, бо уві сні його мучили дивовижні прояви: з-поміж іншого, йому якось наснилося, буцімто до нього промовляє якийсь морський привид. Знесилений лежати без сну більшу частину ночі, він то схоплювався й сидів на ліжку, то блукав у довгих колонадах, неупинно прикликаючи жаданий світанок».

Ґай Светоній Транквілл, Життя дванадцяти цезарів. Книга IV, Життя цезаря Калігули.
Link1 comment|Leave a comment

Les quatre éléments de Roger Gilbert-Lecomte [May. 15th, 2011|01:38 am]
domoladossa
[Tags|]

КОЛИ Я КАЖУ Вогонь я оточений полум'ям
Коли я кажу Вода Океан видихає до

Моїх ніг порожній панцир що плаває у твердому
Кришталі мумія на льоду це Повітря

У Землю вигнанець укорінюється сплячи
Під крислатим деревом свого тіла

Золота гілка сну проростає з його рота
На якому запікся бруд рота що вивергає у небо
З легенів навиворіт наче лійкуваті крони дерев

Червоний врожай у смертному північному сонці.


Андре Бретон, Рене Шар, Оскар Домінгез, Віктор Браунер, Макс Ернст, Жак Ероль, Вільфредо Лам, Андре Массон, Бенжамен Пере. «Марсельська гра». Колода карт Таро (1940-42).

Підрядковик з англійського перекладу; схоже, оригінал дістати майже неможливо; збірка «Темне свічадо» (Le miroir noir, 1937) французькою ніколи не перевидавалася.
Link1 comment|Leave a comment

фобії Г. Ф. Лавкрафта [May. 13th, 2011|03:57 am]
domoladossa
[Tags|]

«ЙОГО ТАКОЖ лякали безхребетні, морська фауна в цілому, температури нижче точки замерзання води, огрядні люди, люди інших рас, змішування рас, нетрі, перкусійні інструменти, старість, великі проміжки часу, монументальна архітектура, не-евклідова геометрія, пустелі, океани, щури, собаки, заміські пейзажі Нової Англії, Нью-Йорк,

Раритетне фото Г. Ф. Лавкрафта (у центрі).

грибки та цвіль, в'язкі речовини, медичні досліди, сни, крихкі та желеподібні тканини, сірий колір, різноманітні подробиці життя рослин, провали в пам'яті, старі книжки, спадковість, тумани, гази, свист, шепіт — список речей, які його не лякали, був би суттєво коротшим».

Luc Sante.
Link6 comments|Leave a comment

(no subject) [May. 12th, 2011|08:37 pm]
domoladossa
[Tags|, ]

«НА ОДНОМУ з країв сонячного спектра знаходиться фіолетова смуга, яка нагадала Рембо не тільки "омегу", а й незвичний відтінок райдужки очей коханої:


O l'Oméga, rayon violet de Ses yeux!

(О, Омега, фіолетовий промінь її очей!)

За допомогою цього, ми креслимо велике О, замикаючи магічне коло, єднаючи блакить меркурія з червоністю сульфуру, щоби втілити у видиму форму хімічні вібрації, колір яких недосяжний для звичайного зору. Якщо пильно спостерігати довколишні атмосферні явища, можна помітити, що ультрафіолетове випромінення є найбільш активним у ясні росяні ночі о певній порі року*, коли само єство стає немовби вмістищем води мудреців, якій притаманний дуже високий коефіцієнт заломлення.

Каспар Давід Фрідріх. Схід місяця на морі (1822).

Такими ночами чистий та прозорий небосхил не заважає впливу іоносфери. Цей науковий неологізм зовсім не випадково збігається з грецьким ϊονου — фіалка, йоні, горлиця та σϕαϊρα — сфера, коло, завершення, Омега. Так проступає таємне й непевне значення: сфера фіолетового (sphère de la violette)».

Eugene Canseliet, Alchimie: études diverses de symbolisme hermétique et de pratique philosophale. - Paris, J.-J. Pauvert, 1964.

* - йдеться, звичайно, про травневі ночі.
Link1 comment|Leave a comment

Porcellum hortulanum. [May. 11th, 2011|04:44 pm]
domoladossa
[Tags|]

PORCELLUM hortulanum: porcellus hortulanus exossatur per gulam in modum utris. mittitur in eo pullus isiciatus particulatim concisus, turdi, ficetulae, isicia de pulpa sua, Lucanicae, dactyli exossati, fabriles bulbi, cochleae exemptae, maluae, betae, porri, apium, cauliculi elixi, coriandrum, piper integrum, nuclei, oua XV superinfunduntur, liquamen piperatum. oua mittantur trita et consuitur et praeduratur. in furno assatur. deinde a dorso scinditur, et iure hoc perfunditur: piper teritur, ruta, liquamen, passum, mel, oleum modicum. cum bullierit, amulum mittitur.

Apicii Coelii De re coquinaria.

Роберто Бомпіані. Трикліній (1876).

«Поросята з городиною: вийміть кістки з поросяти, на кшталт бурдюка. Начиніть його порубленим на фрикадельки курчам, дроздами, мухоловками, його ж рубленими тельбухами, ковбасами з Луканії, фініками без кісточок, сушеними у кузні цибулинами, вийнятими з мушель равликами, мальвою, буряковими гичками, цибулею-порей, селерою, вареним броколі, коріандром, зерновим та стручковим перцем. Додайте зверху 15 яєць і гарон з перцем — яйця слід розбити; зашийте порося, обсмажте, потім запечіть у печі. Тоді розріжте його по спині і полийте таким соусом: змішайте перець, руту, гарон, блідого кольору вино, мед та трохи рослинної олії. Як закипить, додайте крохмаль».

Рецепт № 393 з "Кулінарного мистецтва" Апіція.
Link7 comments|Leave a comment

(no subject) [May. 11th, 2011|12:26 am]
domoladossa
[Tags|, ]

«ВІЗЬМІМО наше власне сонце. Останнім часом науковці шукали ядерні частки, що начебто мають походити з центра Сонця, через ті термоядерні реакції, що йдуть у ньому, на зразок нескінченного ланцюга детонуючих водневих бомб. Однак, протягом останніх 20 років кількість виявлених часток і близько не сягнула рівня, передбаченого фізико-математичними моделями; якщо вже казати прямо, радянські та японські вчені, котрі нещодавно провели низку дослідів з вимірювання елементарних часток, не знайшли жодних таких часток. А що, як припустити, що ця дивовижна сліпуча вогняна куля у самому центрі нашої сонячної системи, навколо якої кружляють усі її світи, насправді живиться з іншого джерела? ... Звідси відкривається шлях до цікавезних гіпотез, які, з огляду на надзвичайну увагу, яку приділяли Сонцю усі цивілізації нашої планети, можливо, спадали на думку й іншим.

Йоган Теодор де Брі. Гравюра з Utriusque cosmi maioris scilicet et minoris metaphysica, physica atque technica historia" Роберта Фладда (1617).

Коли ми дивимося на пересипане зірками нічне небо, ми споглядаємо не ув'язнені масиви водневих бомб, а входи до інших вимірів. І ці входи є полум'яними вікнами, у які ми можемо зазирнути й уздріти фрагменти фізики іншого світу. Найдивнішим є те, що, якщо прочитати у світлі цієї метафори ієрогліфічні єгипетські тексти стосовно Сіріуса, найяскравішої зірки на небі, ми виявимо, що Сіріус описується як двері, прохід. Тож, що саме було відомо єгиптянам?

З точки зору сучасного єгиптолога чи антрополога, очевидною відповіддю буде: "Нічого їм не було відомо. Це все примітивні забобони".

Але існує й інша можливість — якщо Сонце насправді є брамою до іншого виміру, і його енергія, яку ми бачимо, є лише низькорівневою трансформацією якоїсь сили чи якогось процесу вищого ступеня, то, можливо, такий процес можна приборкати на Землі для створення справжньої гіпер-вимірної технології...»

Joseph P. Farrell, Babylon's Banksters (Feral House, 2010), pp. 173-174, citing Richard C. Hoagland, DVD of Hoagland's Mars: Vol. 2: The United Nations Briefing: (UFO TV) at 37:13-40:01 in the presentation. Hoagland made his remarks at the UN in February 1992.
Link8 comments|Leave a comment

Heaven as a vast, quiet, peaceful library [May. 10th, 2011|12:18 am]
domoladossa
«ПОЧИНАЮЧИ з Філона Александрійського, багато авторів, що торкалися теми потойбічного життя, схильні були підкреслювати інтелектуальні втіхи парадизу. Філон вважає, що усі врятовані даватимуть собі волю у філософських семінарах, немов у якомусь коледжі випускників Оксфорду. Мені припала до вподоби візія деяких середньовічних равінів, котрі бачили рай як величезну, затишну бібліотеку, де книжки самі зіслизують з полиць, повинуючись помаху голови, а чемні бібліотекарі, м'яко ступаючи, розносять прохолодні м'ятні напої».

Бібліотека Real Gabinete Português de Leitura, Ріо-де-Жанейро.
Link2 comments|Leave a comment

VI. Замок [Nov. 1st, 2010|07:21 am]
domoladossa
[Tags|, ]

| І | ІІ | ІІІ | ІV | V |

«В ОДНІЙ з багатьох пагорбистих місцевостей Німеччини, у глибині зловісного реліктового лісу, знаходилась таємна військова база — назвемо її просто "Х". Для стороннього ока вона виглядала як старовинний мисливський будинок, що височів на невеликому горбі.

Замок Ксьонж (Фюрстенштайн).

До "Мисливського замка", як його звали німецькі лісоруби й фермери, котрі жили у найближчому селі (за 8 км), вели лише два звивисті шляхи. Ліс було оголошено забороненою територією. Read more...Collapse )
Link24 comments|Leave a comment

(no subject) [Oct. 30th, 2010|04:28 am]
domoladossa
[Tags|, ]

ХЛОПЦІ з програми History Channel "UFO Hunters" вивчають The Henge у Людвіковіце-Клодзке разом з Ігорем Вітковським. Щодо Кромлеха там нічого нового, просто ще одна можливість подивитися на цю дивовижну структуру...



...яка, звичайно, не є ніякою охолоджувальною вежею - де саме у 40-х роках там знаходилися справжні вежі (у кількості трьох штук), вже давно прояснили, а ця конструкція стояла у тому самому вигляді, хіба що була під напругою та мала поруч невелику прибудову.

Ну й 3D-візуалізація Дзвона там жалюгідна: сама центрифуга під час дослідів не літала, щодо цього немає жодних свідчень.

А от у другій половині ролика вже дещо свіже: Вітковський, схоже, розшукав одну з локацій, де Губертус Штруґгольд провадив свої досліди з симуляції космічних польотів (на в'язнях концтаборів, як у цих покидьків було прийнято).
Link5 comments|Leave a comment

(no subject) [Oct. 29th, 2010|11:30 am]
domoladossa
Сьогодні пішов з життя Євгеній Головін.

Наскільки я знаю, він з байдужістю ставився до такого явища як фізична смерть, тож звичайні некрологічні фрази тут будуть не вельми доречними.

Дякую за таємний вогонь, за мед поезії, за відчинений вхід до зачиненого палацу.

Sic itur ad astra.
Link1 comment|Leave a comment

navigation
[ viewing | most recent entries ]
[ go | earlier ]